Практика щоденної молитви у доконстантинівській Церкві І ст.

Дідахе.

Безумовно, що одним із найперших посилань на практику щоденної молитви у ранній Церкві є Дідахе 8, яке подає «Отче наш» у версії Євангелія від Матея зі славослов’ям «Бо твоя є сила на віки-віків», після чого слідує правило «Так молися тричі на день». Певні дослідники вважають дану молитву свідомою заміною дворазового читання Шеми.

Перше послання Климента Римського до коринтян.

Отець Роберт Тафт, досліджуючи дане питання, вказує, що до перших свідчень про молитву у встановлений час належить перше Послання Климента Римського до коринтян (І Клим 40, 1-4 з кінця І ст.) На жаль, конкретно визначені години у даному посланні не подаються, але фраза «у визначений час» зустрічається у даному посланні тричі: «Маємо чинити згідно з приписами (taxei) усе, що Вчитель наказав нам робити у визначений час (kata kairous tetagmenous). Він наказав, аби приношення (proshoras) і богослужения (leitourgias) звершувалися, до того ж не принагідно чи невпорядковано, а у визначені часи та години (orismenois kairois kai horais)... [P. Тафт Богослужения часослова на Сході та Заході, С. 25]».

Вищенаведені слова можна вважати більш як закликом до устрою в Церкві, беручи за основу старозавітні зразки, аніж описом тогочасного впорядкованого молитовного життя. Більш значущим для формувань богослужінь часослова є уривок із того ж Послання (І Клим. 24, 1-3), який о. Тафт називає найдавнішим християнським текстом, що надає годинам дня символічного змісту: «Погляньмо, браття, як Господь постійно об’являє нам прийдешнє воскресіння. Спершу на прикладі Христа, воскресивши Його з мертвих. Ми бачимо, мої дорогі, що воскресіння сповнилось згідно з часом. День і ніч об’являють нам воскресіння. Ніч іде на спочинок, день прокидається; потім день відступає, ніч наступає [Р. Тафт Богослужения часослова на Сході та Заході, С. 25]».


9155959276049312.html
9156029448910343.html
    PR.RU™